Звідки пішла назва

Панівці.

Панівці – село Пановецької сільської Ради. Розташоване за 8 км на південь від Кам’янця-Подільського на берегах річки Смотрич.

Історики відносять Панівці до найдавніших поселень Кам’янець-Подільського району. Вперше згадується в датованому 1460 роком реєстрі сіл, з яких кам’янець-подільському католицькому єпископу дозволялося стягувати церковну десятину. Уже тоді Панівці складалися з двох окремих поселень – Верхніх і Нижніх Панівців (Нижні Панівці розташовувалися нижче по течії Смотрича, тому й дістали цю назву).

ПАНІВЦІ У ХV—XIX СТОЛІТТЯХ.

Панівні — село розташоване над річкою Смотрич. На XIX століття складалось з Драчовки, Мурованих (їх також називають Старими Панівцями (Верхніми, Горними)) й Нижніх (Дольних) Панівець.

Муровані Панівці належать до давніх поселень. Вони згадані в грамоті короля Каземіра у 1460 році з приводу дозволу знімати десятину з сіл кам'янецького округу на користь кам'янецьких біскупів. На кінець XV століття в Панівцях Верхніх нараховувалось (на 1493 р.) — 17 димових, а в Нижніх — 15. У 1530 році Панівні надають до оподаткування 4,5 плугів (ланів), в 1542 — 6.

У 1565 році Верхніми Панівцями володів Чермінський (2 плуги), нижніми Ячимірський (1,5 плуга); перший з них за чотири роки піднімає своє господарство до 4 плугів. На той час Панівці вважались містечком і сплачували 2 золотих головного податку. Поселення ермінського, який потім придбав і частину Ячимірського, шляхом посагу переходить у 1578 році в інші руки — частина земель чоловікові однієї з дочок Блажовському, інша — до Миколи Потоцького (польський генерал, помер у 1583 році). Ці землі отримав у спадок один з його п'яти синів Ян (1555—1611). Саме Ян Потоцький, староста Кам'янецький, й збудував на селі понад річкою Смотричем оборонний замок. У часи його панування в Панівцях у країнах Західної Европи розпочалась реакція проти реформації. І Ян Потоцький будучи захопленим релігійним раціоналізмом дав притулок у своєму маєтку кальвіністам. Тут у 1590 році кальвіністи спорудили школу — нижчу і вищу (академію), заснували друкарню, збудували кірху (''Збор"). З Панівецької друкарні у 1608—1611 роках виходили видання спрямовані проти влади Папи Римського. В бібліографії відомі 7 таких видань, всі вони є бібліографічними раритетами.

У 1611 році після смерті Яна Потоцького (приймав участь у поході польського війська на Москву) його родичі вигнали кальвіністів з Панівець і спалили більшість виданих у панівецькій друкарні книг. У Потоцького дітей не було і маєток перейшов у володіння найменшого його брата Стефана, воєводи Брацлавського і генерала подільського, котрий був одружений на Мар'яні (Марії) Могилянці, дочці Ієримії Могили, власника Молдавії (1593—1607 рр.), від якої мав двох дочок. 1631 року Стефан Потоцький помер. Його вдова одружилась вдруге на воєводі Сандомирському Фірлеї (помер у 1634 р.). після його смерті село знаходилось у власності Марії і її дочки Стефанії-Вікторії Потоцької (монахині Домініканського монастиря). Остання заклала села Панівні і Шутнівці Миколі Потоцькому за 40000 злотих необхідних для перебудови монастиря. Незабаром Микола Потоцький (воєвода Брацлавський, великий гетьман коронний) отримав цю частину у повну власність, а також придбав і частину в спадкоємців Блажовських. Потоцький мав п’ять синів і з них лише один мав нащадків (від Фрусколовської) — 3 дочки. Дві з них   - Олександра (дружина Миколи Косаківського) і Іванна (дружина Вацлава Велєгорського) номінально отримали у спадок Панівні.

У 1727 році Домінік Косаківський продав тітці своїй Велєгорській свою частину Панівець, а її онук — Михайло Велєгорський продав Панівці генералу Павлу Старжинському. На той час так званий “Панівецький ключ” складали: Панівці Муровані (Старі), Нижні Панівці, Драчівка, Шутнівці, Устя, частина Сокола і Завалля. На 1820 рік Панівці мали двох власників Калікста Старжинського (Панівці Верхні – 152 селянина, Драчківка – 97 і Нижні Панівці – 39) і Домініка Старжинського (частина Нижніх Панівець – 83 селянина).

На 1871 рік рахувалось селян в Панівцях Верхніх з Драчківкою 348, у Нижніх – 195 і 13 чиншових. На кінець ХІХ ст. Селом володіли Старшинські – 840 десятин ( в тому числі 265 десятин лісу), селяни – 1026 десятин, церква 59 десятин, дворів в Панівцях з Драчківкою – 879, жителів 1447.

На 1665 рік у Панівцях існувало дві православні церкви, у ХVІІ ст. три, на кінець ХІХ ст. Одна – Св. Успіня.

Драчівка – заснована на початку ХVІІІ ст. селянином Федором Драчом. На протязі всього століття тут існувало уніатське братство.

Панівецька Мукша (Слобода) поселення над річкою Смотрич, що з’явилося у ХІХ ст. Наприкінці ХІХ ст. було закладено ще один фільварок – Лісові Панівці де в основному розташовувались громадські будови.

 Гордістю Пановець є Пановецький замок. В другій половині XVI століття польський магнат Ян Потоцький збудував на скелі, над самою річкою. Смотрич оборонний замок. За часів свого існування Пановецький замок зазнав різних нападів і облог. Тепер залишились тільки рештки замку. Замок мав форму квадрата і його площа становила 0,75 га. В’їзд у замок    йшов через двоповерхову башту яка ще й досі збереглася. У 1651 році він був взятий козацьким загоном під проводом Джерджалія. За наказом Богдана Хмельницького у Кам’янець було направлене сорокатисячне військо, яке, поділившись на дві частини, мало, завдання не дати з'єднатися польській армії під Кам’янцем з королівською армією у Галичині.

Пановецький замок у цілив і під час землетрусу у 1620 році, який тривав чверть години, не лише в Кам’янці, а й у Молдові! і в Туреччині. Напад турків на чолі Абази-пашею замок витерпів успішно.   

У замку вийшовши заміж за Стефана Потоцького жила Марія (Маріанна) Могилянка, дочка молдавського господаря Ієремія Могили, сестра Петра Могили – просвітителя, засновника Києво-Могилянської академії.

У другій половині ХVІІ ст. замок стояв спустошений. Відновлений у ХVІІІ ст. У 1768 – 1769 році тут перебували конфедерати.  Після цього оборонні укріплення занепадають. Коло них у першій половині ХІХ ст. пан Старшинський збудував палац.

Панівці увійшли в біографію Устима Кармелюка. Після того, як його разом з побратимом Данилом Хроном за вирком військового суду було покарано, обох під конвоєм відправили у військову частину в Крим. Перший нічліг був у Панівцях. У ніч з 13 на 14 серпня 1814 року, незважаючи на посилену охорону, вони щезли. Це була перша втеча Кармелюка.

Село здавна славилося народними майстрами. Вони будували хати з масивними, пишними дахами, які прикрашали своєрідними рослинним орнаментом. Це здебільшого були вінки. Малювали і гірлянди з листків дуба, клена, хмелю, барвінку, винограду, букети у вазонах, гілки, окремі квіти.